Слова зтираються з моєї пам’яті,
Твої так само. Не сумуй, не плач.
Я хочу розігнатися до світлової швидкості,
Щоб зупинити або повернути час,
І ще раз прочитати всі сюжети,
Які складались у картинки в голові.
Побачити твоє обличчя знову вперше,
Впізнавши його серед сотні інших.
Фотони розсипати на твоє волосся,
Що віддзеркалює і Місяць і зірки.
Побачити весь Всесвіт за хвилини,
Що потім показати це тобі.
Дістати з центру нашої Галактики,
Потрапивши на горизонт подій,
Краплину чистої для тебе сингулярності,
А потім розчинитися у ній.
Перетворитися на інфра-промені
І гріти тебе взимку уночі.
Нехай слова зтираються із пам’яті,
Я впізнаЮ твоє обличчя
Серед сотні інших.
Слова зтираються
© Copyright: Карма Карманова, 2016
Свидетельство о публикации №116081105042
Свидетельство о публикации №116081105042
Рецензии