Моє терпіння розкололось на друзки,
виносить все це вже не вистачає сили.
І розривають мозок мій думки –
хто ж ті батьки, що цю дитину породили?!..
Та можна ж чи за четверть віку літ
до берега якогось не прибитись?!
Занадто довго ти вивчаєш світ,
десяток минуло, як ти почав голитись.
А може вся біда твоя у тому,
що „шмаленого вовка“ ти не знав.
Бо рідного не покидав ніколи дому
і завжди одежину й кусень хліба мав…
Та досвід людства прикладів не знає,
щоб хтось так час свій юний марнував.
А після пенсії окрасою став краю –
писав, творив, зірки й закони відкривав…
Хоч неможливого немає в білім світі
і різних див в історії багато.
Та час летить, життя мелькають миті…
Боюсь – не хватить їх, щоб все це спростувати.
09.08.2016
Тут можна i Тарасу Бульбi позаздрити
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080907762
Свидетельство о публикации №116080907762
Рецензии