Пiшов поет

Світлій пам’яті Олега Федотовича Головка
Кременчуцького поета, члена НСПУ, справжнього патріота України

ПРИСВЯЧУЮ

«Умирають майстри,
Залишаючи спогад, як рану…»
Ліна Костенко

Маленьку збірку* «кишенькову»
У смутку відкриваю знову
Співця знедоленого краю.
Його автограф розглядаю –
Цю власноручну передмову.

Розкішний почерк, як і вдача,
Широка, сильна і гаряча.
Слова: «Україна одна!»
І що «напівжива» вона
Від лиха атомного плаче.

Колись до спілки завітав
І збірочку роздарував,
Де  «мироточить» кожне слово,
По вінця сповнене любові
Й жалю, що серце розривав.

В еліті не пробитись темній
Серед проноз і академій…
Та кожен, хто її читав,
Душею  проти зла повстав,
А це – дорожче різних премій!


Про нього знала я замало,
Бо ще поезій не читала.
І ось тоді відкрила диво –
Талант глибокий, незрадливий –
Ні слова римі на поталу!

Пішов, найкращий, найщиріший.
Як сонечко, його життя
За горизонт зайшло. А вірші,
Я вірю, прийме майбуття
В часи світліші, щасливіші!

*Збірка поезій Олега Головка
« Прощання з рідною хатою»,
 вид. 1992 р. м. Кіровоград –туга за сплюндрованою чорнобильською катастрофою рідною землею.

12.06.2016