…із тугою та сумом блукаючого вітру
зіллявся смак полинового дурману…
сльози неба торкнулися до уст моря квітів,
немов шепталися про Вічне
недоступні уяви мовчазного мандрівника,
що десь у леговищі свого лігва
шалів сліпою гіркотою трави, пахощами цвіту
росяними краплинками –
він малював дивовижним світ…
у змішаному танці кольорів райдуги
сп’янілий погляд сонця
сіяв на світ золотавим піском…
малювалося...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116080901041
Свидетельство о публикации №116080901041
Рецензии
