Психолог1чне програмування

 

                Цінність та поняття часу.

 Це варто дочитати
Залишайте рецензії

   І так....

          1.   «Світогляд»


    Наш особистий чи - далеко не особистий світогляд. Ідеї, суть та причини                формування.

Психологічне програмування, як це називаю я.

В більшості випадків працівникам нараховують заробітну плату за відпрацьовані людино-години, фіксовано встановлену для них заздалегідь. Особливо це виражено в державних структурах та підприємствах: місцевих радах, лікарнях, навчальних закладах, сировино видобувних організаціях, на фабриці та ін.  Суть полягає у тому, щоб працівник був зацікавлений виконувати, тільки поставлені, йому завдання або певний обсяг роботи. При чому з часом виникає необхідність підвищувати дохід шляхом  понаднормової роботи, але незначно.  А також бачення, максимум – довгострокове будування кар’єри з далекоглядною, малоймовірною перспективою,  що має, безпосередньо, і свій вплив, який в загалом не дає ніяких змін, окрім як більшої ефективності самої компанії. Навіть навпаки, має ще більш негативні наслідки, такі як - деградація, відносно сприйняття чогось іншого, оскільки забирає в людини найцінніше для цього – час. А власний розвиток і знання  тільки у власній спеціальності. Сплановані рамки. Людині вже важко потім перекваліфіковуватися. Таким чином, він привчається розраховувати на чіткий та постійний власний бюджет, та формує відношення до різних, особистих потреб, налаштовуючи себе на обмеження певними рамками, що спричиняє відношення до протилежного сприйняття, раніше необхідних витрат на постійний, особистий розвиток та підняття власного психологічного рівня в усіх можливих напрямках. 

При цьому кожен намагається довести своіми розумовими здібностями, що він саме той кандидат, який, більш розумніший, усіх інших, оскільки старанно навчався та готував себе до цієі роботи. Що кращий інших. Чи, якщо насправді - сам пропонує обмежити себе та поставити певні рамки для неможливості подальшого розвитку.

  Тобто загальні характеристики, які запускають механізм розвитку на соціальному рівні, що сприяють  підвищенню власних можливостей,  покращенню рівня комфорту та життя.  Усі ті фактори, що в свою чергу,  формують людську особистість. Адже час - це є найголовніша, власна перевага та основна можливість, що дозволяє людині: думати, аналізувати, порівнювати та робити висновки.

 

2.   «Час»

А чим взагалі являється час? Що це? Чому ми не вміємо його використовувати?

 Час можна трактувати різними значеннями. Але правда у тому, що усі значення його сприйняття ділять  на два основних. Одні люди його сприймають в суб’єктивному баченні а інші в об’єктивному. Статистику цього бачення можна прорахувати простими факторами, але про це я розповім трохи далі. Є чіткий розрахунок кожної одиниці часу, який є незмінним, по якому ми усі живем та орієнтуємося. Одна доба 24 години, а це в свою чергу 1440 хвилин або 86 400 секунд. Або ж 31 536 000 сек. у рік. І якщо подумати – для одного року не так і багато.   Ми можемо  назвати об’єктивним таке бачення. Адже це є давно доведене значення.

       Майже кожного  дня  більшість із нас живе  одним режимом. До якого ми звикли. До якого ми себе привчили. Чи не ми?

Якщо ми усі особистості, з власно  сформованою  точкою зору, то на нас ніякі фактори не можуть впливати.  Але при цьому який спосіб життя ми вибрали особисто для себе? Майже усі прокидаємося о 6-7й ранку, хтось снідає, п’є каву і направляється до роботи. А хтось прокидається о 8-9й годині ранку, одягається в найсвіжіший одяг, адже через роботу не вистачає часу себе і не думаючи про сніданок – летить на роботу, придумуючи виправдання за запізнення. Одні старанно працюють увесь день, щоб виконати максимальну кількість роботи – інші сидять в соціальних мережах, щоб як найшвидше пройшов цей нудний день, і як найшвидше повернутися додому. Ну і в більшості випадків після 18:00 ми щасливі і в дорозі, далі вечеряємо, ванна , новини, тв, інтернет та й в 22,23й чи в 01:00 , чи о 05:00 бо в когось прогулянка затягнулася, чи новий серіал цікавий, вкладаємося спати, фиркаючи про себе, що скоро наступний день, який пройде аналогічно.

Що відрізняє ці типи людей?

 Режим роботи?

 Кількість годин у сні?

 Сфери в яких вони працюють?

  Можливо і так…

А що їх поєднує?

З вищесказаного вже цілком зрозуміло що це – час.  Усі його використовують однаково. Для кожного він становить рівну кількість секунд, хвилин та годин. Знову ж таки доказ того, що це є об’єктивне бачення. Адже він для різних типів людей проходить одну і ту ж саму кількість циклів.

Чи, можливо, він проходить далеко не однаково для всіх?

Та ні. Він проходить для всіх однаково. Але справа в тому що в дехто має інший погляд на кількість використаного часу або ж, правильно використаного, часу. Адже це найвигідніша інвестиція в себе. 

Хочу трохи відхилитися і забігти на перед цієї теми.

Якщо подивитися на старше покоління. Якщо ми звернемо свою увагу  на категорію людей пенсійного віку. Яку різницю ми більше всього помічаємо для себе? А їх відрізняє багато чого. А саме: соціальний стан, фінансовий стан, психологічний розвиток, рівень спілкування, погляди, можливості,  та навіть фізичні властивості, стан здоров’я та власний вигляд. Одні виживають на пенсію, чекаючи до цих пір якихось змін чи ще чогось. Інші не думають про пенсію, живуть попереднім режимом. Забезпечують себе у всьому.

Тепер повернимося назад і виявимо в чому саме така різниця? Як це сталося? А можливо це цих дві категорії людей,  одна з яких сумлінно працювала, а інша вбивала час?

Хто так для себе вирішив, на превеликий жаль, далеко не правий. Адже кожен рахував час однаково. Для кожного він пройшов однакову кількість відпрацьованих годин. Але кожен працював далеко не на власний результат.

3.   Власні обмеження.

 

Ніхто не зможе у Вас відібрати особисті хвилини, думки чи ідеї. Якщо ми самі цього не дозволимо. Це  не просто одиниця виміру, яка надає можливість оцінювати його тільки в цифрах. У його відліку. Що часто призводить до шкодування за його марну трату, коли розуміння приходить набагато пізніше. Але безпорадність не дає вже щось нам змінити.

 А, виходячи з таких переконань, можна змінити свій  об’єктивний погляд сприйняття часу.   Час це – власний та безцінний ресурс. Безцінний наш вклад в самих себе.  А у як ми знаємо – усі ресурси закінчуються. І чим швидше – тим вони цінніші.  І ми самі визначаємо його цінність, та впливаємо на його підвищення чи взагалі знецінення.   Інколи хвилина, година чи день – здатні принести більше користі, ніж виснажливі місяці на роботі чи на її пошуках. А дехто так просто може собі дозволити продати годину життя за 10, 20, 50 чи за 100 гривень. І Якщо навіть за 100$, що є значно дорожчим. І навіть  при тому, що такою ціною за годину в Україні можуть похвалитися одиниці, а багато хто про це тільки мріє , то це, все рівно, не відрізняє ці одиниці від переважної більшості.

 

 Навіщо за дешево віддавати безцінний ресурс, коли можна залишити його в себе і змусити працювати на себе.

«Ваш час обмежений, не витрачайте його на те, щоб жити чужим життям.» - С. Джобс

С. Джобс – людина яка це розуміла, яка  мала власні погляди, які ні від кого не приховувала, а навпаки – ділилася ними. І показувала власний приклад. 

Він це називав: «Робота усього мого життя», та я це бачу, як маркетинг-план, просування реклами та продаж продукції  власної компанії. Але в будь-якому випадку його практичні технології, безперечно вплинули та дозволили мати більше цього безцінного, власного ресурсу   мільйонам людей і навіть компаній, але при тому почали його витрачати майже увесь переважно  для однієї людини.  Хтось завжди критикує, а хтось вчиться. Але хай там що, це – геніально, адже він спромігся змусити працювати на себе не тільки власний час, що вже є суттєвим, а й час мільйонів людей, навіть при їх власній вигоді при цьому. Кожен простий клік приносив йому, і приносить його компанії прибуток. На таке спроможна тільки справжня особистість. Людина з високими амбіціями та власними поглядами.

Але щоб мати власний погляд -  потрібно  мати особисті думки, ідеї правила. Адже власний погляд та  об’єктивність його сприйняття – те без чого особистість не буде до кінця сформованою. А не сформована особистість, це – мішень. Мішень для усіх тих, в кого вона сформована. Мішень для впливу. Для маніпулювання та керування. Масово це звучить: Неусвідомлене, психологічно-запрограмоване  суспільство, яке без чийогось направлення кудись, нав’язування  поглядів та ідей, а певна категорія, навіть більше того -  без прямих наказів, являється також ресурсом. Оскільки час це - ресурс, точніше, це - вичерпний ресурс, то для особистості у якої в голові власні думки, власні ідеї, не є проблемою користуватися цим ресурсом інших людей, які  самі не вміють та не знають як. Але це не є проблема. Вони не ображені, адже навіть не думають та не здогадуються про це.

 

4.   «Робота усього мого життя» С. Джобс

         С. Джобс, спосіб життя якого пов'язаний з моєю темою,  якось розповів історію своїх невдач, поділився своїми думками, які витягували його з того часу, який приніс неприємні пробіли в його кар’єрі. Сказав слова, яких я ніколи не забуду: « Коли мені не вистачало грошей, я сідав думати, а не біг заробляти. Ідея  – найдорожчий товар на світі.»

І я з ним згоден. Але час – найдорощий ресурс. Адже від нього і залежить цей товар.

         Коли ми працюємо в тому режимі, який був описаний у моїй першій та другій підтемі  – ми не маємо часу на важливу річ. На те, щоб подумати… Ми не маємо часу, щоб морально віддихнути, задовільнити багато особистих потреб, та задуматись  про власне майбутнє. Такі слова вам будуть розказувати на усіх семінарах та мотивуючих тренінгах.

Але якщо подивитися об’єктивно, тобто – реально. То між усіма цими секундами, хвилинами, годинами, які ми витрачаємо, аби вдало завершити свій день, приємно провести вечір та вчасно заснути, щоб були сили адекватно пережити наступний – ми постійно чимось займаємося, на щось відволікаємся, щось згадуємо, про щось думаємо.

         Та  ми забуваємо про зовсім просту річ, з якою усі стикалися.

Швидкість сприйняття, швидкість оброблення власних думок. Навіть науково доведено, що закохатися та вибрати людину, яка буде супроводжувати до кінця життя можна всього за 0.06 секунди, а це є найскладніший вибір у житті, адже та людина і буде надихати, мотивувати та підтримувати. Тобто буде мати прямий вплив на Ваше життя. Адже якщо комусь важко старатися заради себе, він буде старатися заради своєї половини. І ми тільки можемо уявити собі, чого можуть досягнути ті, які будуть старатися заради когось. Ті, хто вже отримав такий досвід у роботі над собою, знає ефективність такої праці, та постійно розвиває для себе нові можливості. Ті хто знають, яким має бути їхнє майбутнє. Адже це ті фактори, які сприяють у досягненнях поставлених цілей.

Ми можемо дивитися на годину, як на 60 хвилин, або як на 3600 секунд, або як на виконану певну роботу за цей час.  От як ця стаття…  Яка друкується годину, можливо дві, чи навіть довше. Це не має значення, адже думки по цій темі пролітають кожну секунду. І не тільки по цій темі. Багато різних думок. У кожного з нас. Але не кожен буде ловити себе на зайвих та  непотрібних думках. Адже кожен вибирає сам, яку зупинити, та хоча б спробувати перетворити її у щось більше та реальне. 

Хтось вирішує на якій думці зупинитися. Яку власну ідею втілювати у життя. Навіть не велику, але власну.  Але більшість, на превеликий жаль, особисто можуть вибрати тільки більш комфортний метод впливу та маніпулювання собою. Чи, навіть, тут не особисто?

 Нам завжди говорять: старанно вчися та багато працюй. Так вчитися потрібно і не тільки до прийому на роботу, а й після. А якщо працювати, то потрібно бути кращим у своїй справі. Але матеріал на навчанні нам задають, так як завдання на роботах. Тобто говорять, як ми маємо працювати, щоб виживати у цьому світі.

         В мене власна думка, що до цього. Я вважаю потрібно бути далекогляднішими.  Вирішити для себе як ми хочемо жити, а потім буде набагато простіше вибрати для себе те,  що для цього потрібно робити. Щоб відкинути усе те непотрібне,  що навпаки – уповільнює нас.

«Я покинув університет після першого семестру. Але таким чином я зміг відвідувати тільки ті лекції, які сам вважав за потрібне.» Так. Знову Джобс.  Такі рішення важкі. Адже відразу помічають лінь та халатність,  а не жертвування заради власних ідей. І відношення до інших  може цьому посприяти. Тут навіть людям з високими амбіціями важко.  Адже далеко не просто вистояти проти критики інших. Чи змиритися з конфліктами рідних. Презирство чи зневага, невіра та несприйняття. Мало хто пересилить та вистоїть проти такого відчуття. Адже у більшості випадків вони втримують в собі усі ці емоції, заради власних ідей.  Та більше того, можуть змінювати погляди інших. Тільки вони по різному користуються такими здібностями. Хтось хоче таким шляхом отримати більше влади, а хтось відкрити очі та донести суть до інших. В історії таких по різному  називали: відьми, єретики, революціонери, опозиція, критики. Але суть та ж сама. Все залежало вже від власного професіоналізму.  Мало бути не гіршим за когось, потрібно бути кращим, сильнішим та розумнішим. Усвідомлювати те, що мало кому під силу.