Увійшов нечу'тно в мо'ю ніч,
Попіл розвору'вши давні'шній...
Голосно у сни мене' не клич,
Серце спить в снігах позаторішніх.
Спогадами душу не буди',
Дай їй, бідолашній, відпочити.
В ча'сі загубилися сліди,
Що урва'лось, вже не доточити.
Не скоро'тиш відстані між нас,
Бо занадто ми тепер - дале'кі,
Ви'черпався почуттів запас,
Холод - у стосунках за'мість спеки.
Без взаємності любов згаса,
Без кохання доля - в пасмах чорних.
І дощами плачуть небеса...
Сум довкола - у тона'х мінорних.
05/08/16/
Серце спить на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2016
Свидетельство о публикации №116080706076
Свидетельство о публикации №116080706076
Рецензии
Любонько! Твій вірш, як продовження моєму : http://www.stihi.ru/2014/12/21/11075,
Особливо:
"Спогадами душу не буди,
Дай їй, бідолашній, відпочити.
В ча'сі загубилися сліди,
Що урвалось, вже не доточити."
Щиро дякую за українську поезію............................... Бажаю...
Людмила Татур 23.08.2016 20:08 • Заявить о нарушении
Особливо:
"Спогадами душу не буди,
Дай їй, бідолашній, відпочити.
В ча'сі загубилися сліди,
Що урвалось, вже не доточити."
Щиро дякую за українську поезію............................... Бажаю...
Людмила Татур 23.08.2016 20:08 • Заявить о нарушении
Спасибі, Людмилко, за щирий відгук!
Дійсно, твій вірш, як відлуння мого...
З теплом душі ☺
Любонька 24.08.2016 11:25 Заявить о нарушении
Дійсно, твій вірш, як відлуння мого...
З теплом душі ☺
Любонька 24.08.2016 11:25 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.