Петя Дубарова
ВЕЧІР
Натомлене сонце згасало,
черкнувши дугу на льоту,
і зерням малесеньким стало,
що пада в ріку золоту.
І небо заплющило очі,
ліс темний в руках тишини,
гойдаються ниви урочі,
до ранку заснули вони.
А день собі котиться далі,
спускається ніч до воріт.
Виблискують зорі-коралі,
крізь сон усміхається світ.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
ВЕЧЕР
Търкулна се морното слънце,
описа то ясна дъга,
стопи се, превърна се в зрънце,
потъващо в златна река.
Затварят очи небесата,
тъмнеят във синьо гори,
унасят се тихо полята,
заспиват до нови зори.
На запад денят се търкаля
и спуска се тихо нощта.
Блещукат звездици – корали,
през сън се усмихва света.
5 май 1974 г.
Петя Дубарова. Вечiр
© Copyright: Любовь Цай, 2016
Свидетельство о публикации №116080702960
Свидетельство о публикации №116080702960
Рецензии