…коли вітер
зриває,
мов слабке листя
твої думки,
нічого більшого
тобі не хочеться,
крім тиші…
в середині твого світу
первинного кольору
її існування,
лише вдаєшся приборканим…
од перелічених поразок
важко відмовитись,
бо вони,
як і перемоги –
опубліковані…
у зневірі свого мовчання
душа беззахисна,
іще може
прикидатися живою,
близькою…
навіть,
щоб звільнитися від нас
у сни ховається,
в суєтнім танці літ,
щоб залишитися собою –
Час повертає із минулого
у Світ до Мрії!..
крiм тишi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116080701018
Свидетельство о публикации №116080701018
Рецензии
