Шибки мережить інеєм зима
І під льодами тихо мріють ріки…
А ти казав: не буду я сама,
А ти казав, що разом і навіки.
Коли в туман ховаються яри,
Тоді печаль сочиться через стіни…
А ти казав: такі закони гри,
А ти казав, що ми усе це зміним.
Ще буде радість, літо і гроза,
Дзвеніти будуть колоски налиті.
Ми будем слухать разом, ти казав,
Пісні врожаю в золотому житі.
…
Гуде джмелем залюднений вокзал.
Що ти поїдеш – не чекала навіть…
А щедрий серпень вузлики в’язав.
Та все на пам’ять, все на пам’ять.
А ти казав
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116080508544
Свидетельство о публикации №116080508544
Рецензии