Васыль Стус. Весь мой простор - четыре на четыре..

                ***
Весь мой простор - четыре на четыре.
Куда ни глянь - то угол, мур, забор.
И серый шлак съедает душу сирую,
и чехарда дорог - изломанный узор.
А дальше смерти - мать и Украина.
Колодец, тын и два окна в стене,
что тлеют в догорающем огне.
И в каждой раме словно бы два света
печальных смотрят. Это...это ты,
о пресвятая мать моя, зегзица!
К тебе дорога мне уж только снится,
и в ночь твою без сна - мне не войти.
Но жди меня. Ты жди меня. И знай:
пусть и напрасно, всё же жди, святая.
И Богу за меня молись, родная.
...Умру - и с того света ожидай.

                ***
Весь обшир мій - чотири на чотири.
Куди не глянь - то мур, кутор і ріг.
Всю душу з"їв цей шлак лілово-сірий,
це плетиво заламаних доріг.
І дальше смерті - рідна Батьківщина.
Колодязь, тин і два вікна сумні,
що тліють у вечірньому вогні.
І в кожній шибці - ніби дві жарини -
журливі очі вставлено. Це ти,
о пресвята моя зегзице-мати!
До тебе вже шляхів не напитати,
і в ніч твою безсонну не зайти.
Ти жди мене. Чекай мене. Чекай.
Нехай і марно, але жди, блаженна.
І Господові помолись за мене.
А вмру - то й з того світу виглядай.