Чекала вiтру змiн...

Чекала вітру змін… Обридло
Одне й те саме, ті ж обличчя…
І ложка меду… Десь повидло
У жбані є… Ніхто не кличе…

Самим замало? Ох і жадні!
Ділитись щастям не охочі…
Давно людьми забута здатність
Нести дари - за гарні очі…

 А що за те нам буде? Буде!
Ланцюг із ланок… Не остання
Я в нім, де правда і облуда,
Де стоголосся і мовчання…

Хоч злива щедра! Йой, вже досить!
Брехні – ні краплі! Руки чисті,
Хай не повидло вкрило коси…
Хіба ж  є щастя у користі?!
(17.07.16)

Перевод Светланы Груздевой

http://www.stihi.ru/2016/08/08/9159

Ждала я перемен…достало
Одно и т о же, те же лица…
И ложка мёда…и повидло
В кувшине есть…что ж, пригодится!

Самим вам мало? Вот жадюги!
Делиться счастьем вам не в милость.
Вас жадность сглазила, подлюга:
Дарить – лишь за очей красивость?!

Но что за это будет? – Рада б!..
Из звеньев цепь…я не случайна,
Увы…притворство в ней и правда,
И стоголосье, и молчанье…

Хоть ливень щедр…краёв не видно!
Ни капли лжи, и руки чи'сты.
Укрыло косы не повидло…
А счастье – только бескорыстно!




Незалежність
Незалежність  не  у  кріслах  та  палатах,
Незалежність  у  душі,  і  то  є  воля,
А  за  це  вже  не  саджають  люд  за  грати,
Та,  чи  шахи  утікають  з  свого  поля?

Чорно-біле  полотно  лежить  віками,
Незалежне?  Без  душі  чи  чогось  варте?
Всі  фігури  просто  совають  руками,
Ну,  а  їм  хіба  потрібні  хибні  жарти?

Що  у  відповідь:  «Фігури  хочуть  їсти,
Хочуть  пити,  і  ходити,  мов  ті  пави».
Як вчинити?  Не у крісла треба   сісти,
Працювати дайте  людям,  годі  «слави»

На  усі  країни  світу.  Незалежна!
Україна!   Українці  - вільні  люди,
І  душа  у  них  співоча  і  безмежна,
І  не  скорена,  й  такою  завжди  буде.

Волю!  Волю!  Силу  б  волі !  Не  сваріться,
Пролетить  життя  клітинне,  далі  -  згине.
Є  душа,   то  ж  і  душевністю  діліться
Незалежно,  до  останньої  краплини!
(14.08.12)


З двадцяти п’яти річчям тебе, Україно!
Незалежність дається не легко і досі…
Твій народ нізащо не впаде на коліна,
Не змовчать навіть ті, що живуть в безголоссі…

Ти під захистом, ненька, дітей своїх рідних,
І життя віддаються за небо і жито.
Всі вони мають право на щастя! І гідність
Разом з кровью в  серця їх величнії вжита!

А тризубом про волю народ сповіщає
Від чиїхось лихих намагань і намислень.
Сила духу синів із пітьми воскрешає,
Та у вени впускає оновлення кисень.

Ніжність дочок у сяйвах: блакитний  і жовтий,
І де мужність беруть найлегкіші пір’ни?!
Вишивають на долю рушник дивним шовком,
Що коханням вважається до України!

Тож квітуй, Незалежна, бо є ради кого
Бути щедрою, щирою, доброю нині
І надалі встеляти дбайдиво дорогу.
Для народу свого будь завжди Берегиня!
(20.08.16)