Весняна нiч. Не чути крокiв.
І, навiть, мiсяць заховавсь,
Лиш соловейко десь затьохкав
I враз замовк, немов злякавсь.
Весна буяє в повнiй силi
В лiсах, у селах і мiстах.
I знов розквiтли свiтлi мрiї
Весною в молодих серцях.
В цю темну нiч, коли все спало,
Коли гримiв далекий грiм,
Юнак i дiвчина гуляли,
Нiщо не заважало їм.
Нi спалах блискавки слiпучий,
Нi вiтра сильного порив…
Вони вели розмову, йдучи,
Вiн їй щось тихо говорив.
Дивлюсь в вiкно: то все розквiтне,
То знову темно, вдарить грiм…
I жодної зорi не видно
В високiм небi веснянiм.
Напевно, буде дощ чи злива,
Веснянi хмари — грозовi,
Дерева вiтер гне, поривом
Вже знiс хустину з голови.
Та дiвчина того не чує,
Її хвилює щось своє,
А вiтер вие і лютує,
Краплинами по вiкнам б’є.
1956 г. (15 рокiв)
Перед грозою
© Copyright: Вера Прокопьева, 2016
Свидетельство о публикации №116080405064
Свидетельство о публикации №116080405064
Рецензии