Кохання - воно таке

В сутінках нашого міста дуже так легко впізнаю тебе,-
Постать твоя така вже є рідна і водночас ще поважна.
Минулого посмішка вдаль приємного спогаду знов поведе,
Завжди близький такий, та водночас завжди недосяжний.

Подихом ніжності вітру торкнемось своїх ми таємних думок,
Нікому не буде відомо про те, що так близько уже знайомі.
Можливо, багато і буде ще різних про це все, що є, чуток,
Та правда лише нам обом буде в достатньому сенсі відома.

В майбутнього щастя дні залишишся скарбом лише ти моїм,
Яким я ділитись не хочу й не буду ні з ким кращим, іншим.
Мене ти глибоко та щиро також тримаєш давно у серці своїм,
В порівнянні із снігом тим першим - ти виглядаєш чистішим.

В сутінках нашого спільного долею міста багато так люду,
Та все одно я так легко впізнаю тебе серед усіх цих інших.
Кохання моє таке, що пам"ятати весь час воно тебе буде -
Людину ту, яка ніколи не стане мені вже якоюсь колишньою.

61028030r