Місяць вийшов..зорі засяли.
Вже темніє...і затихло навкруги.
І душа.як квітка забуяла.
Завжи ожива вона вночі...
Десь цвіркун цвіркоче тихо пісню..
Ніби на прогулянку зове.
Душу пов'язала з ніччю тісно.
Знову в ній надія оживе...
Вітер прохолоду навіває.
Спека відійшла і сонце спить...
А душа в ночі сама гуляє.
І нічим її не зупинить...
Зорі підморгули.мов дівчина.
І чумацький шлях укаже путь.
Як настане вранішна години.
Ти,душа,вернутись не забудь..
Душу пов язала з н ччю т сно
© Copyright: Кравченко Наталия, 2016
Свидетельство о публикации №116080401917
Свидетельство о публикации №116080401917
Рецензии