зрозумiти усе...
від самого початку витікає час і зникає десь у просторі…
подекуди, інколи залишаються сліди… залишаємо себе
на межі монотонно-мовчазного одкровення із Невідомістю,
нас затягує нестримна дорога Всесвіту… а завтра чекає світла…
вже розпечених словами нас єднає смаками буття,
забобони про смерть тримають життя у окопах, у глибокім підпіллі
стає тісно і моторошно серцю від того у мить забуття…
Свидетельство о публикации №116080401090