Заснути не змогла до ранку
І світ, немов би існувати перестав,
А десь у ранці на світанку
Туман усе навколо огортав.
Світ за очі іти хотіла,
Коли той світ не милим став,
Коли упали білі крила,
Коли той день не бажаний настав.
Коли усе немов би зупинилось,
Коли у смутку розум потемнів,
І те, що досі тільки снилось,
Туманний ранок той похоронив.
Але блукаючи у вранішній красі
І зорі в небі майже всі розтали -
Думки сумні та ноги у росі
І почуття разом із зорями стирались...
Пройшов той час уже... і день... і рік,
Від того ранку вже нічого не лишилось.
В душі тепер немов би оберіг, але
Життя лиш почалось - воно не зупинилось...
Заснути не змогла до ранку
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116080305026
Свидетельство о публикации №116080305026
Рецензии
А це про переживання однієї доброї подружки...Все з життя....А про що ще писати
Михаил Данихленко 11.08.2016 12:35 Заявить о нарушении
Михаил Данихленко 11.08.2016 12:35 Заявить о нарушении