Игорь Рымарук. Берег высокий, как ночь победы...

Берег высокий, как ночь победы. В походах
речки этой купели ты, словно жатвы, ждал.
Всклень тишина на планете, в веках и народах.
Ты же вернулся. И тишь, словно жбан, опростал.

Чуешь тепло? - То Отчизна вдохнула свободы.
Травы раздвинь! - недожившим пусть станет теплей.
Воды раздвинь! Не руками - губами: на водах
отблески ранних ракет и свячёных ножей.

Лес наклонился к костру...Исчезает..Да вот он -
вроде бы майский, а уж повернуло на осень,
в сосны густые, где зелен смолистый покров.

Отблески юности - синим - на ветке сосновой.
То, что казалось тебе памятью, тишью и словом -
только поток. Лишь теченье любви и веков.

                ***
Берег високий,як ніч перемоги. В походах
купелі річки цієї чекав ти, як жнив.
Тиша по вінця стоїть у віках і народах.
Ти ж повернувся. І тишу, як жбан, спорожнив.

Чуєш тепло? - це Вітчизни пробуджений подих.
Трави розсунь!  - хай зігріється, хто не дожив.
Води розсунь! Не руками - губами: на водах
відблиски ранніх ракет і свячених ножів.

Ліс нахилився до ватр...Зникає...Та ось він -
ніби травневий, - а вже повернуло на осінь,
в сосни густі повернуло...між них і твоя.

Відблиски юності сині на гіллі сосновім.
Те, що здавалося пам"яттю, тишею, словом -
лиш течія. Лиш любові й віків течія.

                1981 г.