Життя г рке щастя як прикраса. не встигну долетiть

Вера Деревьянко
 люди всі єдинородні
 і голодні і холодні
і замучені природньо

 всі  народжені одним життям
для щастя, радості .. ой ,я те дам...
 посміхались веселились
 самовіддано трудились
життя хороше будували
 ну як ми в горечко попали..
 

  кругом війна людські  страждання
доживаємо ми дні останні
вже накопилося багато бід
пролетіло чимало  літ 
на очах змінився світ...
 
дуже тяжко вже мені 
 горЮ неначе я в огні ...
від мене  горе не відстало
каменюкой  при мені  навік пристало.. ..

це Божа кара навалилась
про щасливі миті я забулась...

у  душі пече болить
 Ну де ділась щаслива мить
як стан душі на краще поміняти ..як себе у руки взяти
щоб душі уют прекрасний знов подарувати ...

мені б хоть  капельку ЛЮДСЬКОЙ  любові
 і життя булоб як нове...


© Copyright: Вера Деревьянко, 2016
Свидетельство о публикации №116080301307
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Вера Деревьянко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Вера Деревьянко