Я живу в неї – в жінки з іншого поверху.
В неї тепло узимку і затишно влітку.
Прислухаюсь вночі до її подиху,
бо мужчинки кричать під вікном напідпитку.
Я її укриваю по вушка малесенькі.
Залишаю на волі кирпатенький носик.
І давно поціловані пальці тонесенькі,
над якими не владна безжалісна осінь.
А уранці, коли тихі сонячні промені
викликають її із нічної безодні,
я кажу їй невдячне і зимне «пробач-мені»
і – по сходах – на поверх, свій, вічно холодний...
Жiнка з iншого поверху
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116080209804
Свидетельство о публикации №116080209804
Рецензии
