Життя вже майже промайнуло
Життя вже майже промайнуло,
Які тепер мої літа?..
Часу зима крилом війнула,
Вже я не та, давно не та.
Не ті печалі і тривоги,
Змарніле щастя десь блука...
Частіш звертаюся до Бога,
До свічки тянеться рука.
У храм іду на покаяння,
Творю молитву у сльозах,
І бачу велич в образах,
І сповідаюсь без вагання.
Святий, пресвятий, милий Боже,
Усі гріхи мені, прости!
На долю скаржитись негоже,
Але так тяжко хрест нести.
З роками він все тяжче й тяжче,
Вже непід"ємний він чомусь,
Хоч і не в повній, в силі я ще,
За силу ту молюсь, молюсь.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2016
Свидетельство о публикации №116080204796
Свидетельство о публикации №116080204796
Рецензии