Ти наснилась мені, та з тобою поодаль були.
І примарні мужчини якісь, дотепер невідомі,
уві сні раз у раз тобі квіти яскраві несли.
І крутились навколо, і ти їм всміхалась свідомо.
Ти давала їм руки дівочі свої цілувать.
І вони цілували одвічну весну твоїх пальців.
Я мовчав уві сні... Уві сні все так легко мовчать.
А у серці стогнало – неволею стиснуте – «зжалься»...
Що тут довго казати: це – сон, це завжди просто сон.
І не треба йому надавати уваги надмірно.
Але я прокидався, мов після гірких похорон.
Наче ти мені й справді – насправді – чужа і невірна...
Ти наснилась менi, та з тобою поодаль були
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116080202560
Свидетельство о публикации №116080202560
Рецензии