Невже душа моя убога,
Невже не знаю добрих слів,
Мої молитви не до Бога?..
Мене народе ж мій зростив!
Хіба я почуттів не маю,
Що можуть малювать слова?..
А мова українська, знаю,
Рідніша в світі, ще жива.
Жива, жива і буде жити,
І Україна розцвіте,
І в ній щасливі будуть діти,
Я душу віддаю за те.
Віршами думи заквітчаю,
Степи прикрашу і лани,
Вже розсипаються по Краю,
По світу полетять вони.
У них надію вимовляю,
Майбутність кличу золоту,
Вкраїну в них благословляю
І віру праведну, святу!
Невже душа моя убога
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2016
Свидетельство о публикации №116080105269
Свидетельство о публикации №116080105269
Рецензии