життя горьоване, а щастя як прикраса...

Вера Деревьянко
єдинородні і голодні
замучені природні
 ми всі народжені одним життям
для щастя, радості .. ой ,я те дам..

кругом війна
і накопилося багато літ
на очах змінився світ...
доживаю я послідні дні
несносно вже тяжкі вони
 горю не наче я в огні ...
і горе не відстало при мені ..

божа кара навалилась
про щасливі миті я забулась...

у  душі пече болить
дуже тяжко стало жить
де ділась щаслива мить
як стан душі на краще поміняти ..
як себе у руки взяти
щоб душі уют прекрасний дати...
меніб капельку любові і життя булоб як нове...


© Copyright: Вера Деревьянко, 2016
Свидетельство о публикации №116080101036
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Вера Деревьянко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Вера Деревьянко