Потяг мого життя

Потяг чекає сигналу.
Поки є час, я з тобою прощаюсь.
Поки є час, я тобою милуюсь.
Поки є час, я тебе обіймаю.

Наша зустріч, як ніколи, чуттєва.
Наша зустріч - мовчання дощу.
Наша зустріч - осіннє тепло.
Наша зустріч остання в житті...

Залишилось ще декілька спогадів.
Залишилось ще декілька поглядів.
Залишилися ми наодинці.
Залишився останній цілунок...

За плечами залишилась мати.
За плечами зостався мій друг.
За плечами роки мої довгі.
За плечами лишилася ти...

Мій потяг, прошу, не рушай!
Мій потяг, прошу, зрозумій!
Я кохаю її дуже сильно,
Я кохаю її все життя...

Я сказав, ми побачимось знову.
Я сказав, ти моя навік`и.
Я сказав, вже час мені йти.
Я сказав, прощавай назавжди...

В той момент я побачив свій потяг.
В той момент серцебиття зупинилось.
Мій потяг поїхав без мене.
Мій потяг в тумані зітлів.

Не повернеться мій потяг ніколи,
Як той вітер, що на південь ішов.
Лише гул від залізниці я чую:
Мій потяг розігнався щосили.

Залишився у пітьмі я один.
Зі своїми думками один.
Серед холоду, дикого холоду
Бачив зорі, чаруючі зорі.

А мій потяг десь в небесах,
Його вітер несе серед хмар.
Він ніколи мене не зустріне,
Як і я, кохану свою...

2013 г.