Борис Олийнык. Был человек... И нет...

                ***
Был человек ...И нет.
Как же так, свет, на свете?
Осень вернётся...зима,
Минет зима и лето.
А человека - нет...
Как же так, как же это?!

Денег не клал в мешок.
Честно ходил на работу,
Как-то  и не нашёл
Дня, чтоб уйти от заботы.
Что ей - стоит работа!
...А человек ушёл.

Вечность в себе сама.
Идут на работу люди.
Осень проходит...Зима...
Лето, весна прибудут.
А человека нет...
Страшно не то, что нет,
А никогда и не будет!

                ***
Був чоловік...І нема.
Як же це , вічний світе?
Вернеться осінь...зима,
Пройдуть зима і літо.
А чоловіка  - нема...
Як же це, клятий світе?!

Грошей не дбав у мішок.
Справно ходив на роботу,
Якось і не знайщов
Дня, щоб спочить по турботах.
Що їй - стоїть робота!
...А чоловік пішов.

Космос в собі дріма.
Діти біжать до школи.
Осінь минає...Зима...
Літо й весна - по колу.
А чоловіка нема...
Страшно не те, що нема,
А що й не буде ніколи!