День непритомніє, час добігає до серпня,
Літо густе і медове: пливи, наче риба.
Небо торкається серця, і ніжність нестерпна,
Наче від серця щоразу відкраєна скиба.
Я ніби досі малеча – життя нескінченне,
Тато живий і усміхнений, мама удома...
Щастя у кожній хвилині – просте і буденне –
Просто нічого, крім щастя, тобі невідомо.
Так не триватиме довго, змарнується літо,
Всохне троянда, заплетена в прути альтанки.
Там, де майбутнє холодною кригою вкрито,
В тебе завжди зостаються серпневі світанки.
Світ не чекатиме нас – полетить, понесеться,
Час захитає щосили невидимі ваги.
Все, що зостанеться – ніжність у твоєму серці –
Те, що насправді вартує твоєї уваги.
День непритомн...
© Copyright: Елена Касьян, 2016
Свидетельство о публикации №116073008292
Свидетельство о публикации №116073008292
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.