Везе вперед візниця,
Під вартою мене,
Лукянівська в’язниця,
На жаль, знай не мине…
Немов почесна варта,
Поглянь зі сторони…
Та медовухи кварта,
Обіцяна мені…
Як доля вміє грати,
Від неї не втекти,
В вікні казеннім грати,
А це не пустищі…
Суворі судді мої,
Ще й прокурор дурний,
Як скрутно у неволі,
Був приговір сумний.
Сиджу, часи рахую,
Вже навіть досвід є,
Та й друзі підстрахують,
Адже життя одне.
Ось за селом криниця,
Ліворуч, давній млин,
Везе вперед в’язниця,
Над головою дзвін.
Автор Геннадій Сівак.
27 липня 2016 року.
Везе вперед вiзниця...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2016
Свидетельство о публикации №116072901803
Свидетельство о публикации №116072901803
Рецензии
Хорошо ещё, что криницы сохранились, а у нас они уже давно перевелись.
вал
Валерий Буслов 11.08.2016 06:43 • Заявить о нарушении
вал
Валерий Буслов 11.08.2016 06:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
