Вітер із півночі залишає холодний подих,
Лезом неначе, ріжуть душу голоси птиць,
Трави нескошені, і горобина в морозі,
Спалахи в небі схожі на рух блискавиць.
Лисття пожовкле сіє в душі ранню смуту,
Думки самотні ламають до серця ключі,
Дивлюся в небо і тихо з дощем співаю
Пісню зірок, що тихо лунає вночі.
Вітер із півночі начебто не вбиває,
Та залишає холодно-м'ятний подих на склі...
Начебто він наречену свою чекає-
Ту, що колись побачив у дивному сні.
Вітер із півночі вливає повільно отруту,
І заморожує на зиму людські серця...
Вітер із півночі залишає самотній ранок...
І присипляє думки, що в душі, до кінця...
Вітер із півночі вперто цілує вустами,
Наче заковує і заморожує нас...
Вітер із півночі... впевнений і самотній-
Він намагається знов зупинити час...
Вiтер iз пiвночi
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116072901442
Свидетельство о публикации №116072901442
Рецензии