Мыкола Бажан. Папороть

Как старый скарб - тут месяц-белозор,
И сны былые тучек белопенных.
И вижу я в тревожном озаренье
Поганской ночи тень на чёрный бор.

Снуётся дым полуночных офир.               офира - жертва
Несут жрецы на полотне старинном
Немым богам дары свои повинно:
Прозрачный мёд и в срок созревший сыр.

Поганской ночи колдовской обман.
Плывёт с озёр узорчатый туман.
И папороти дух плывёт дурманно.

И на росистый выплеснет майдан
Круг свадебный прапрадедов-древлян
Славянских молодых веснянок первозданность.

                ***
Мов скарб старий - цей місяць-білозір,
Мов сни старі - ці хмари білопінні.
І бачу я: в тривожному тремтінні
Поганська ніч лягла на чорний бір.

Снується дим опівнічних офір.
Несуть жерці на слані рядна лінні
Німим богам свої дари уклінні:
Прозорий мед і соковитий сир.

Поганська ніч - таємний час оман.
Пливе з озер мережаний туман.
І духмяніють папороті трутні.

І виходжа на росяний майдан
Весільне коло молодих древлян, -
Слов"янських зельних піль веснянки незабутні.

                1926г.