Сон дивився очима твого кольору.
Я впізнав його голос: і голос – твій.
І коліна твої – небезпечні порівну –
натякали, за Юнгом, на час мрій.
Ти для чого наснилась мені, волоокая?
Ти навіщо без сорому звабила сон?
Ти ж настільки вродливая, неодинокая.
То за що і вночі захопила в полон?
Не замислююсь, бавишся ти, чи не бавишся.
Красоти не буває надмірно у сні...
Я впізнаю у снах, навіть як не представишся.
Тільки снися, благаю, щоночі мені...
Мiй сон, або Нiчне обурення
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116072800441
Свидетельство о публикации №116072800441
Рецензии