Читаю вірша й дрижаків ловлю –
на мене насувається Шекспір!
Я марю, а чи може дійсно сплю,
бо просто феєричним вийшов твір…
На Південь відлетіли журавлі,
а соняшник не знав і весь розквіт.
Враз чорна райдуга постала на землі,
біля тополі, в напрямку на Схід…
Збентежений Шекспір уперто йде
і простір вигинається в пружину.
Та соняшник той знай собі цвіте,
мов серце, що заплуталось в судинах.
Тут кожен звук формує звукоряд,
південний вітер носить прохолоду,
а в тілі Сонця мліє зорепад,
щоб світлом розігнати непогоду…
Не знаю, знайде неборак той двір,
давно де ріс він і писати вчився.
Але упевнений – такий високий твір
Вільяму нашому геть зовсім і не снився.
27.06.2016
* Пародія на твір Вікторії Мерисабель „Сонце та Шекспір“ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680352 .
Страшний сон Шекспiра
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072705714
Свидетельство о публикации №116072705714
Рецензии