Люди і латаття.
Життя розводить нас постійно,
і цим єднає люд надійно.
Так хилитаються в ріці
вершки латаття – мудрі й глупі,
з квітками й без, - бо їх укупі
тримають спільні корінці.
Але і їх, буває, рве
щось притягальне, щось нове,
і вже стрімка вода лілею
несе на скелю Лорелеї.
25.07.2016
Вірш (гірший, на жаль, за ідею вірша) навіяно світлиною Олександра Фролова "Кувшинки".
Подстрочник.
Жизнь нас постоянно разводит,
но это и объединяет люд.
Так шатаются в реке
верхушки кувшинок - мудрые и глупые,
с цветками и без, - потому что их
удерживают вместе общие корешки.
Но и их, бывает, разрывает
что-то притягательное, что-то новое,
и вот уже поток воды несет
лилию на скалу Лорелеи.
Люди и кувшинки. - укр
© Copyright: Анатолий Секретарев, 2016
Свидетельство о публикации №116072605213
Свидетельство о публикации №116072605213
Рецензии