Ясна печаль, тебе покласти ніде -
Без листу ліс, без подиху строфа...
Єгипет зим, холодні піраміди,
Дубів нерозітлілий саркофаг...
Місцевий Ніл ще узбережжя кропить,
Зійшло бавовни повні береги,
І біломармурове, мов акрополь,
Постало місто, втоплене в сніги.
Моя печале, зараз не до того,
Я сльози не зроблю твої вином.
Бо час, задрапірований у тогу,
Застиг у алебастрі під вікном -
І жоден м'яз у нім не ворухнеться,
А значить, і секунди не мине...
Лише каналом весняних Венецій
Ти зможеш знов залишити мене.
Зима давнiх часiв
© Copyright: Ирина Иммер, 2016
Свидетельство о публикации №116072603995
Свидетельство о публикации №116072603995
Рецензии