Двi краплиноньки, або Давнi друзi

                Valentina Tomash

Пояснень нам з тобою не потрібно.
Все – так, як прагне серце, саме так.
Ми промовляєм ніжно, мило, рівно.
Нас ледве чуть – і це довіри знак.

І навіть, як на мить зведем долоні
у дотику, котрий не є мета,
ми вільні, не опинимось в полоні,
бо дотик душ – ось справжня красота.

І будуть наші погляди розкуті
легкими, але враз розпалять кров...
І все ж таки захочеться торкнутись
тих губ, де дві краплиноньки – «лю-бов»...

***********************************************

Переклад у моєму баченні


Нам ничего не нужно объяснять.
Всё в меру, всё, на самом деле, в меру.
Всё сразу принимается на веру,
и хочется друг другу доверять.

И если даже в краткий, милый миг
коснутся руки – пальцем ли, ладонью –
ничто в глазах друг друга не уронит
сознанья, что и этот миг – велик...

И будут взгляды трепетно скользить –
по линиям, чертам – до умиленья,
до чувственной истомы наслажденья,
до губ, где ждут две капельки: «лю-бить»...