Давно, коли я іншим був, без замислів їдких,
коли прощати здатний був образи,
коли готовий був до помислів благих,
про ціанід не мріяв, а чи ще якусь заразу.
Коли цінив я чесну шпагу і перо,
коли Любов вважав великим даром,
і вірив в те, що в світі є Добро,
і не шукав по ринкам для гостей кураре, -
тоді згорав в страстях, як на кострі,
захоплювався легкістю колібрі,
і не носив в заплічній кобурі
холодний ствол дев'ятого калібру.
Тоді до себе Щастя і Любов горнув
і, як боєць - за день, за кожен - бився
Та вся біда, - я так і не змінився.
і, навпаки, лишився світ таким, як був.
СВIТ I Я
© Copyright: Петр Скорук, 2016
Свидетельство о публикации №116072602125
Свидетельство о публикации №116072602125
Рецензии