Духовность. Маленькая философская поэма. укр. язык

Духовність. Маленька філософська поема

...от що за манера людину питати
Опівніч, коли дуже хочеться спати

І з мороку зло виповзає назовні
Про те, як вона уявляє ДУХОВНІСТЬ?

Духовність- це слово? Чи дійство? Чи міра?
Чи шлях, що людину приводить до віри?

Це відстань від НІ до непевного ТАК?
Чи благо, що робиш без певних ознак?

Зі злом боротьба- це духовність чи ні?
Повстати, чи жити весь час у багні?

Інакше скажімо. Іде чоловік
До хати із книгою... Двері... І зник

У нетрях кімнати.  Що буде із ним?
Давайте подумаєм трохи над цим.

Можливо, він спати заходить до неї...
А може, читатиме "Четьї- мінеї"...

То де тут духовна, скажіть, складова?
Чи спить? Чи читає? Діяння ж бо два,

Допоки він двері назад відіпре...
Із двох варіантів один обере.

А ось де знаходиться ІСТИНИ ВИМІР.
Духовність- це ПРАВИЛЬНО ЗРОБЛЕНИЙ ВИБІР,

Це ТАЇНСТВО ДІЙСТВА у нетрях кімнати-
Не згаяти час, а читати, читати...

А ззовні- нема. Зачинився і зник.
В кімнаті їх двоє. Він сам і двійник,

Що спить, поки інший читає собі.
Така вірогідність, зупинений біг,

Існує для того, хто ззовні кімнати.
Йому залишається тільки ЧЕКАТИ,

Допоки скінчиться віраж трансформацій...
Те саме народів стосується, націй,

Що зріють, духовність в собі несучи...
До чогось дозріють... До Раю- ключі,

До Пекла- провалля. І розуму сни
Нерідко народжують бісів війни,

Бо мир зберігати- всього лиш умовність.
Ну добре.  Я- спати. Духовність... Духовність...