Мотиви Сковороди

Я ходив...
Чи блукав...
Чи шукав тих східців до блаженного неба,
де мене (я так мріяв) чекають янголики скривджених снів...
А земля...
Ти крутилася звично в нав'язливих камерах WEBa,
і сміялася голосно в льон обтираючи руки масні.

Ковиляти наверх - то така собі зранку для тіла робота,
але Божа душа жартома надавала мені копняків,
щоб не плутав у лінощах ніг повногруддя святої суботи,
і не лаяв неділю Христову свою молитвами без слів.

Десь далеко, між хмар, хтось величний Петра про небесне благає,
і кидає каміння донизу з надірваних капців своїх...
Милосердний!..
Скажи мені, де та можлива щілина до раю?!..
І чому в тім раю не чекають Адама на прізвисько "Гріх"?..

Я - простий одинак, що сміється над сонцем, не вкритим горбами...
Але плеканий Господом світ так нервово ці тіні ловив,
що спромігся до тиші безумства свого доторкнутись вустами,
і нарешті дійти до прохання, щоб той, хто не хоче - дожив.

Коментуй!..
Не лінуйся, моя ледь зав'язана в жилах скорбота...
Ті книжки, за якими сховалось дитинство, не визнали меж
дурнуватого поділу наших хвилин на весну і роботу,
за якими слідкують ченці у краватках з зруйнованих веж.

Комуністи, москаль, неприховані жарти Нью-йорку й Берліну...
Запакований в чорне для вибуху в юрбах невірних іслам...
Але ж це абсолютно не те, що потрібно для погляду в спину!
І, тим більше не те, що як спадок можливо віддати синам...

І мені ж бо не треба було тих потріпаних космосом жартів,
щоб побачити людство у шаржах з євангельських мрій-сторінок...
Єх, брати...
Чи не ваші то бутлі розчинені в сумнівів кварті?..
І чи то не моя примітивність постійно відписує "ОК"?..

Погукав до дітей, і у відповідь - нині звичайне "нічого".
А чого я хотів?!
Відпускати - то різати серце навпіл.
Всі звичайні батьки - то земне відображення сивого Бога,
що давно вже не мав на нащадків ні духу натхнення, ні сил...

Але поки душа ще не зовсім забула про примхи надії,
і чуже біле серце здуває з відкритого неба блакить,
я молю про шляхи на землі для небесного втілення мрії,
і можливість віддати життя за дитячого усміху мить...