Спогади
А за вікном дрібненький сипле дощ
І краплями стікає десь по склі,
Він наче плаче, — де ті дні,
Щоб сонце дарувать тобі?
Сіріє за вікном, уже сіріє. Дощ іде
і краплі падають холодні на долоні,
На губи, на лице, на скроні,
І спогади пливуть бездонні,
І краплі падають, загублені в ночі,
Як ті думки ідуть шеренгами кудись,
А ти до мене, чуєш, пригорнись,
І знову ми летітимем у вись.
Горнись.
До мене пригорнись.
Свидетельство о публикации №116072405937