Я сумую за тобою, тату,
ти ніколи вже не зможеш встати...
Знати б, ще тоді, в дитинстві
Що у грудях в 32 лиш стисне...
Я сумую дуже за тобою
Хочу познайомить з дітворою...
Ти дідусь - у тебе внуків п'ять
Хто б тоді міг знать...
Я сердилася на тебе, тату,
не могла простити зраду...
А коли не стало, я мовчала
я тоді не знала...
За тобою я не плакала роками
В мене завжди була мама.
Лиш через п'ятнадцять років,
я згадаю твої крокі...
Я завжди хотіла тата мати
я хотіла ним похизувати...
я хотіла так, як у дітей
ти нутро мені роздер...
Я силуюся згадати добре,
Ти хорошим був, хоробрим
я змогла тебе простити
та не встигла попросити...
Ти прости мене, мій тато
ти не став для мене святом...
тато
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2016
Свидетельство о публикации №116072400544
Свидетельство о публикации №116072400544
Рецензии