Моє село, голубленеє Богом,
Селянами, що тут давно живуть,
Щедра земля за батьківським порогом,
І хата рідна,що "гніздечком" звуть.
Світило котиться домівкою моєю,
Ставка торкнулося, де ловлять карасі.
Росою вимите, чепУрене зорею,
Стоїть село у вранішній красі.
Промінчик грає у шибках віконця,
Із хати виганяє ніч й біду ,
Корови-годувальниці схід сонця
Зустріти йдуть в молочну череду.
Десь голоси… Селу не зрозуміти
Сусідок говірливих теревень.
Солодко сплять у ліжечках ще діти -
А в1н прокинувся - новий щасливий день.
23.07.2016
СЕЛО
© Copyright: Лариса Рындова, 2016
Свидетельство о публикации №116072403799
Свидетельство о публикации №116072403799
Рецензии