Хотілось – як у фільмах, у поезії.
Він весь – такий, вона уся – така.
Удвох насолодитися імпрезами.
І по життю удвох – в руці рука.
Ходити на «Кармен». До Заньковецької.
І шепотіти в залі «Боже мій».
А наніч вдвох ковбасоньки Щирецької
відрізати, і – «дай шматочок, змій!».
Все врешті-решт так і було, як пишеться.
Хіба, ковбаски швидше, ніж театр.
Та щастя – в тих, хто тим, що має, тішиться.
Тоді й Високий Замок – як Монмартр...
Нотатки з Монмартру
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116072309606
Свидетельство о публикации №116072309606
Рецензии
Так просто и так ярко о простом человеческом счастье. Хочется читать и перечитывать. И представлять реальные картины из жизни.Очень-очень нравится.
Людмила Сташкова 24.07.2016 00:10 • Заявить о нарушении
Людмила Сташкова 24.07.2016 00:10 • Заявить о нарушении
