…щезала любов, ніби сон загадковий,
щоб тільки із болем не змовився я…
спокійно дивились услід тихі зорі,
вгасали від холоду слів почуття…
ніч пестить обіймами небо тривожне,
і небо все нижчим, і нижчим стає…
душа спорожніла, на щастя голодний
покірливий стріти загадую день:
у ньому ми разом прокинемось рано,
майбуть без вагання покличе услід
розвіяне вітром по світу мовчання
належить так само тобі, як мені…
так само...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116072301291
Свидетельство о публикации №116072301291
Рецензии
