I коли перестану чекати, або Уклiн
і облишу надії свої,
ти наважишся: «Час повертатись».
І подзвониш у двері мої.
І розгублений я на порозі
буду мовчки хвилину стоять.
Бо від щастя такого не в змозі
навіть слова, півслова сказать.
І за вічність цієї хвилини
подолаєш, мов янгол, поріг.
Прошепочу: «Кохана людина...».
І вклонюся теплу твоїх ніг...
Свидетельство о публикации №116072106333
Людмила Сташкова 23.07.2016 00:32 Заявить о нарушении