Завжди,коли в душі сезони полум'я,
І маєш,що сказати, та мовчиш.
Летять твої думки страхами сповиті,
У відблиску очей мов звір кричиш.
То є такий період у людини,
Що ніби впав на голову весь світ.
І хочеться втекти скоріш з країни,
А може,космос крізь, та у політ.
Ти знаєш,в тих думках не буде користі,
Хоча й надалі дістаєш той ніж.
Згадай,ти бачив ці відкриті повісті,
І кожен відчував,такі є скрізь.
І дуже пощастить знайти,
Ті очі,що одразу зрозуміють.
Хто залікує дотиком кістки,
І все твоє життя врятують.
Аби лиш ти не думав, що один,
Як голову піднімеш,станеш сильним.
До суму кожен може бути схильним,
А чи радіє кожен з них життю,
Хто радість жертвує усупровід жалю.
Один лиш раз скажу,а ти запам'ятай,
Якщо погано, все одно літай!
Лiтай
© Copyright: Белочка 19, 2016
Свидетельство о публикации №116072008702
Свидетельство о публикации №116072008702
Рецензии