***
Хоч буя ще в силі літо,
Вже на осінь поверта,
Ллє проміння сонце з сита,
Жовті груші підкида...
В полі марево гуляє,
Степ горить,"Петрів батіг",
Вітерець хмарки ганяє,
Дині котяться до ніг.
Спохмурніло з часом небо,
Щось про вересень співа,
Прохолода віє з степу,
Смуток в серце навіва...
Заповзає далі в душу,
Невеселе щось бринить,
Осипа літа, мов грушу,
Кожен час і кожну мить...
І нема вже порятунку,
Ліків вже нема отих,
Від найвищого гатунку
Знов податись до доріг,
Знов бреніть,мов трави,квіти,
Знов любить, співать пісень,
Всих душею обігріти,
Ніби сонце в ясний день.
Муки, праця і краса,
Радість, щастя і кохання,
Все щезає, мов роса,
Як недбалі сподівання...
Іщезає елексир,
Віроломних сил природа,
І летить далеко в вир,
В океан летить до Бога...
Хоч буя,ще в силі літо,
Вже на осінь поверта,
Ллє проміння, сіє з сита,
Жовті груші підкида...
***
Хоч буя ще в силi лiто...
© Copyright: Ирина Боговина, 2016
Свидетельство о публикации №116072003683
Свидетельство о публикации №116072003683
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.