На полотні життя пишу картину.
Тут наша дійсність, види не примарні,
та виднокрай заслала павутина…
Невже усі мої старання марні?
Невже землі не вистачить тепла
і кинуте зерно уже не зійде?
А може сила слова замала
і путнього нічого все ж не вийде?..
Кричу, гукаю, б‘ю у дзвін, волаю,
та лише чую шепіт звідусюди.
Прошу, молю, насилую, благаю –
отямтеся негайно, добрі люди!
Прокиньтесь, відійдіть від сну, просніться,
протріть нарешті ви незрячі очі!
До дійсності обличчям поверніться,
але ніхто і слухати не хоче…
Усіх приспала ця недобра звичка,
зашорені й мутні у люду очі.
Зів‘яла є в кориті ще травичка,
то й ремиґає з ранку і до ночі…
20.07.2016
Невже все марно?
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072001747
Свидетельство о публикации №116072001747
Рецензии