Я більше ніколи не піду до тої кав'ярні.
Мені там комфортно, там всі – мої друзі, але...
Але милі спроби в минуле вернутися – марні.
І просто в минулому жити – то гірко, то зле...
А спогади дуже приємні, а спогади – щастя.
Той столик в куточку – то мій усамітнений рай.
Так смішно було тобі тістечко тихо підкласти.
І слухати скарги: «Смієшся... Товста... Забирай...».
Та каву ніхто не примусить мене розлюбити.
І затишок львівських кав'ярень мені до смаку.
Я розпочинаю у інші кав'ярні ходити.
Їх стільки, кав’ярень, іще на моєму віку...
Початок кави
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116071906719
Свидетельство о публикации №116071906719
Рецензии
