буде, як буде...

…чорна смуга, колись має закінчитись.
а поки наступає на невдах небуття,
щоб стати чорною дірою всесвіту…
білими цятками рухів на чорному –
крила Любові в польоті життя
відстань вимірюють поміж сердець…
щастя пульсує у венах, у душах,
із подихом кожним відлига-спокуси
грається нами, душить словами,
і біль невимовно сам вибухає…


Рецензии
Цікавий оптимістичний текст. Атмосферно. Сподобалось.

Артур Грей Эсквайр   19.07.2016 12:08     Заявить о нарушении
Вдячний Вам Артуре за підтримку і уподобання моїм віршам...
З повагою Віктор...

Виктор Сурженко   22.07.2016 21:09   Заявить о нарушении