Земля на свiтанку
Посвітліла ураз душа...
Світанкове тремке намисто
Ніч, підхоплена днем, лиша.
Пахне, тілом зігріте, зело,
А на сході - червоний пруг...
Одягайся у квіти, земле,
Хоч невільно зробити рух,
Хоч така ще солодка млявість...
Не висушуй росу утіх,
Щоб подовше на тій галяві
Не торкалися трав твоїх...
Свидетельство о публикации №116071807043