Земля на свiтанку

Рай у курені з зелен-листя...
Посвітліла ураз душа...
Світанкове тремке намисто
Ніч, підхоплена днем, лиша.

Пахне, тілом зігріте, зело,
А на сході - червоний пруг...
Одягайся у квіти, земле,
Хоч невільно зробити рух,

Хоч така ще солодка млявість...
Не висушуй росу утіх,
Щоб подовше на тій галяві
Не торкалися трав твоїх...


Рецензии