Представь себя волной спадающей,
Как затрепещет сердце в горле,
Когда вода, уставши падать,
Закрутится вся в виражи.
Та пропасть пред концом, обломок
Земли и неба, вместе слитых,
Двугорбый помысел рождения,
Печаль та на одном крыле –
Все до тебя еще придумано.
Дорога рвенья укорочена.
И не зайти за дали дальние.
И за предел свой не зайти.
Значи себе спадною хвилею,
як серце досягає горла,
коли вода, стомившись падати,
закручується в віражі.
Ця прірва прикінця, уламок цей
злютованої висі й падолу,
оцей двогорбий замір родива,
ця туга на однім крилі —
усе назначено до тебе ще.
Дорога рвіння прикорочена.
І не зайти за дальні далечі.
І за крайсебе не зайти.
323. Василь Стус. Представь себя волной спадающей
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116071608390
Свидетельство о публикации №116071608390
Рецензии